Сучасна школа за В.О.Сухомлинським

                                                    Алямова  Оксана  Вікторівна

                               вчитель  географії

                                                       Туріянської  ЗШ  І – ІІІ  ступенів

                                                            aminaaliamova2001@gmail.com

ЕКОЛОГІЧНЕ  ВИХОВАННЯ  В  УМОВАХ   СУЧАСНОЇ  ШКОЛИ

 ЗА  ІДЕЯМИ  В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

У Концепції 12-річної  школи  сказано:  «Школа – це  простір  життя дитини».  І  це  дійсно так,  бо  який  буде  мікроклімат  простору,  така  буде  і вихована  особистість.  Педагогічне  кредо  вчителя,  його  основна  ідея – постійно  вчити,  допомагати  і  спостерігати  за  життям  своїх  вихованців, розвивати  їхн і найкращі  якості,  а  не  фіксувати  помилки  і  слабкість дітей [4, с. 11].

Мета статті – обґрунтувати особливості методики екологічного виховання у Туріянській  школі в педагогічній спадщині В. Сухомлинського та дослідити ефективність її використання у практиці сучасної  школи.

Її завданням є дослідження поглядів видатного педагога                      В.О. Сухомлинського щодо екологічного виховання через навчання в природі; визначення місця природи у формуванні екологічного світогляду  учнів  школи, а також формування в учнів соціальної активності, відповідальності й екологічної свідомості  щодо збереження  і захисту довкілля  та усвідомлення сталого розвитку,  аби    бути готовими  до  участі у вирішенні питань довкілля і розвитку суспільства.

Одним  із  шляхів  формування  екологічної  культури  школярів  є звернення  до  надбань  педагогічної  спадщини видатного  українського  педагога,  заслуженого  учителя  України  В. Сухомлинського, зокрема  до  його досвіду у сфері екологічного  виховання  учнів.  Чудовий  посібник  з екологічної  освіти  і  виховання  шкільна  педагогіка  отримала  завдяки             В. Сухомлинському.  Всі  його  праці  «написані з природи»:  «Краса природи – це могутнє  джерело  енергії  думки,  це  поштовх,  що  пробуджує  і  ледачу,  і сплячу,  і  інертну  думку.  Перед  красою  кожна  дитина  така,  якою  вона  є насправді,  під  впливом  краси  вона  стає  такою,  якою  вона  повинна бути. Коли  дитина  опиняється  віч-на-віч  з  природою,  коли  перед  нею відкривається світ дивних речей – дайте  волю  дитячим  вчинкам,  саме  через вчинки  ви  найкраще  зможете  спостерігати,  як  сприймає  навколишній   світ кожна  дитина,  що  вона  бачить,  як думає» [8, с. 84].

Проблемою екологічного виховання В. Сухомлинський займався впродовж своєї педагогічної діяльності  і довів, що природа сама собою не виховує. Виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне  виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю.

 В. Сухомлинський  вибудував  чітку  педагогічну  систему,  орієнтовану на природоохоронне  навчання  й  виховання.  Суспільне  виховання,  на думку педагога,  не повинно  відокремлювати  дитину  від  навколишнього світу,  а навпаки – зобов’язане  максимально  враховувати  особливості  її  розвитку  як природної  істоти:  «Людина  була  й  завжди  залишається  дитям  природи,  і те, що ріднить її з природою,  має  використовуватися  для  її  прилучення  до багатств  духовної  культури» [6, с. 127].

Великий  педагог  вважав,  що  самих  екологічних  знань  з  охорони навколишнього  середовища,  якщо вони  не  втілюються  на  практиці , недостатньо.  Важливо,  щоб  вихованці  брали  участь  у  збереженні  і збагаченні  природи  рідного краю,  тільки  у  цьому  разі  в  них  формуються необхідні  вміння  і  навички,  розвивається  відповідальне,  бережне  ставлення до  навколишнього  середовища [1, с. 7].

Вже  стало  доброю  традицією  серед  усіх  заходів  екологічного спрямування  віддавати  перевагу    екологічним  акціям  в  нашій  школі.

  Багато  років  поспіль  учні  Туріянської загальноосвітньої  школи  І – ІІІ  ступенів  беруть  активну  участь  в  еколого-краєзнавчих  акціях:  «Малі річки – життя  України»,  Всеукраїнський  конкурс  «До  чистих  джерел»,  обласний  конкурс  «Вчимося  досліджувати  та  охороняти  природу»,  участь  у  природоохоронних  акціях «Посади  сад»,  «Посади  дерево  біля  своєї  оселі»,    «Весняна  толока» ,  «Ти -  господар своєї школи».  Мета  даних  акцій:    виховувати    любов  до  природи,  рідної  землі;  усвідомлювати  відчуття  гармонійної  єдності  людини,  суспільства  і  довкілля;  формувати  екологічну,  естетичну  і  трудову  культуру;  розширювати  і  поглиблювати    знання  про  водні ресурси    свого  рідного  краю   та з’ясовувати, які основні заходи раціонального використання і охорони  водних ресурсів проводяться   в  нашому  селі.  Природоохоронні акції є розширенням в суспільстві практичної природоохоронної діяльності, спрямованої на охорону і поліпшення стану джерел, річок та водойм нашого  рідного  краю, раціональне використання водних ресурсів, підвищення екологічної і правової обізнаності громадян  нашого  села щодо охорони водних ресурсів шляхом залучення широких верств населення до практичної природоохоронної роботи, розвитку громадянських екологічних ініціатив. Наше  завдання  поглибити  знання  про  водні  ресурси    с. Турії  та  з’ясувати,  які  основні  заходи   раціонального  використання  і охорони  водних  джерел   проводяться  у  нашому  селі.

      Проблема  питної  води  для   області, району, села  надзвичайно  важлива.  І  не  останню  роль  у  цьому  відіграють  водні  джерела,  з  відновленням  яких  покращуються  якість  води  в  річках  та  їх  наповненість.

      На  уроках  географії    часто    обговорюються   питання  збереження  і  захисту  водних  ресурсів,  розуміючи  наскільки  це  важливо  для  наступних  поколінь, проводиться   роз’яснювальна   робота  серед  населення  на  екологічні  теми,  в  школі  часто   проходить  захист  екологічних  проектів  «Проблеми  нашої  місцевості» , конкурс   малюнків «Збережемо  рідний  край»,  де  кращі  роботи   розміщуються  на  стенді.  Гуртківці  «Юні  географи»  випустили  екологічне звернення  до  жителів  села  Турії   під  назвою  «Не  будьте  байдужими!»,   щодо  припинення  скидання  у  річку,  ставків   побутового  сміття  та  органічних  відходів.

В. Сухомлинський  надавав  першочергового  значення  методам безпосереднього  ознайомлення  дітей  з  природою.  «Ведіть  дітей  у  ліс,  до річки,  на  луг, – писав  він, – відкрийте  перед  ними  джерело,  без  якого неможливе  повноцінне  духовне  життя,  і  ви  побачите,  як  діти  стануть розумними,  спостережливими,  кмітливими» [8, с. 345].  

Дійсно,  екскурсії  на  природу  позитивно  впливають  на  розвиток екологічного  і  естетичного  мислення  вихованців,  формування  їхнього світогляду,  сприяють  набуттю  знань,  умінь  і  навичок  для  практичного вирішення  проблеми  охорони  навколишнього  середовища.  У процесі екскурсій  вихованці  не  лише  ведуть  спостереження,  а  й  отримують  первинні  знання  т а вміння  щодо  проведення  пошуково-дослідницької  роботи.  Вони  опановують  методи  проведення  спостережень  за  об’єктами  та явищами  природи,  вчаться  аналізувати,  порівнювати,  робити  узагальнення  та висновки  [3, с. 20]. 

Темою екологічної екскурсії може бути будь-яка екологічна проблема. Наприклад, ознайомлення учнів з різними видами забруднень довкілля і її вплив на екологічну ситуацію в місті. В ході такої екскурсії учні спостерігають за джерелами забруднення, визначають рівень їх впливу на навколишнє середовище, роблять відповідні записи, які потім використовують для обговорення зібраного матеріалу, а також при виконанні лабораторних і практичних робіт «Визначення стану місцевих екосистем».

Також,  проводять   екоквести типу   «Станьмо  ангелами  Землі»,  екскурсії  екологічного  спрямування  по  місцевості  нашого  села:   «Піщаний  кар’єр с.Турії»,  «Джерела  рідного  краю», «Лісове  джерело», «Долина  річки  Турія»

https://ru.padlet.com/aminaaliamova2001/rk4mzhdc5an1

Методика  використання  принципів  екологічного  виховання                          В. Сухомлинського у практиці сучасної  школи  є  складником  навчально-виховного  процесу,  який  складається  з  двох  рівноцінних  компонентів: формування  наукових  знань  з  екологічного  виховання  та  охорони природного  середовища [4, с. 60].

В. Сухомлинський формував цілісне ставлення до природи, виховував почуття відповідальності за стан довкілля. Підтвердженням цього є такі висловлювання педагога: «Ми вважали дуже важливим виховним завданням те, щоб наші вихованці бачили свою єдність з природою, переживали турботу і тривогу про збереження і примноження природних багатств. ...Думка про те, що ми, діти природи, повинні бути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли вони  бачать плоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело, з якого п’ють» [7, с. 557].

Екологічні ідеї  і поряд з ними традиції екологічного виховання, започатковані  видатним  педагогом, продовжують жити в сучасній школі .  Щоб запобігти  безсердечності,  школярів  треба  виховувати  у  дусі  турботи, тривоги,  неспокою  про  живе і красиве.  «З  перших  днів перебування  в  школі, – писав    В. Сухомлинський, – ми  спонукаємо  до такого: якщо  ти  побачив, що на  дерев і надламана  гілочка,  дбайливо  підв’яжи її,  змаж  рану;  якщо  це зроблено  вміло і своєчасно – гілочка  приживеться.  Ми  постійно  вчимо  це робити,  але  це  лише  один  бік  справи.  Головне  в  тому,  щоб  у  дитини заболіла  душа,  коли  вона  побачила  пошкоджене  деревце» [7, с. 156].

В.О. Сухомлинський завжди підкреслював, що треба навчати учнів розуміти природу, піклуватися за збереження і примноження її багатств. Найважливіші умови виховання бережливого ставлення до природи – це пізнання та вивчення рідного краю, розвиток в учнів позитивних емоційних відчуттів до об’єктів навколишньої дійсності, активна практична діяльність. Пізнання та вивчення природи краю слід починати зі спостережень у природі. Видатний педагог сформував низку порад щодо організації спостережень для підвищення їх ефективності: спостереження мають викликати почуття радості, супроводжуватися короткими, емоційно насиченими розповідями про об’єкт, що вивчається, а також необхідно звернути увагу на красу навколишнього світу.

Шкільний географічний майданчик,   який  розтащований  біля  нашої школи– це лабораторія географа під відкритим небом, де навчання ведеться шляхом спонукання учнів до спостережень за навколишнім середовищем у своїй місцевості; глибокого вивчення і практичного обґрунтування картографічного матеріалу. Основна мета – це виявлення зв’язків і закономірностей на основі фактичних даних, явищ і процесів, які відбуваються в природі і фіксуються самими учнями.

З метою інтенсифікації навчального процесу географічний майданчик слід використовувати не лише при вивченні географії, а й як матеріальну базу для викладання курсу «Я і Україна» в початковій школі, природознавства в початковій і основній школі, астрономії, фізики, математики та біології в середній і старшій школі.

По-перше, спостереження й географічні дослідження, які учні проводять на майданчику, спонукають їх до самостійного пізнання, вивчення та розуміння природних закономірностей і процесів.

По-друге, ніщо так не активізує пізнавальний інтерес школярів, як усвідомлення ними практичної значимості роботи, яку вони виконують. Таке розуміння власної необхідності формується в процесі метеорологічних спостережень. Проводячи їх, учні на основі отриманих результатів навчаються самостійно робити прогнозовані висновки про зміни погоди у своїй місцевості.

По-третє, працюючи з географічними приладами, школярі набувають навичок дослідницької роботи. Найпростіший прилад, виготовлений з доступних матеріалів, може дати більше для розуміння суті географічних явищ і процесів, ніж розповідь чи пояснення вчителя. По-справжньому пізнати закони природи можна тільки тоді, коли на об’єкти вивчення дивитися очами дослідника.

По-четверте, робота на майданчику сприяє реалізації такого важливого принципу навчання, як краєзнавчий. Адже  якими глибокими не були б знання, почерпнуті з навчальних книг і довідників, вони не зможуть замінити живого спілкування з природою, власних спостережень і пошуків. Краєзнавча робота збагачує внутрішній світ школярів, допомагає їм краще зрозуміти органічну єдність довкілля та його збереження.

По-п’яте, проведення занять на географічному майданчику урізноманітнює навчально-виховний процес, робить його змістовнішим і цікавішим.

Створення шкільного географічного майданчика – справа клопітка, але разом із тим посильна для кожної школи. Ця робота потребує не лише зусиль учителів географії, а й фізики, математики, трудового навчання, астрономії. До будівництва необхідно залучити також батьків учнів та спонсорів школи.

         Не останню роль в облаштуванні майданчика повинні відігравати самі школярі. Усвідомлення ними особистої причетності до важливої справи, виготовлення окремих пристроїв власноруч, сприятимуть кращій організації навчально-дослідницької роботи на майданчику. Практика показує, що окремі саморобні прилади (гномон, сонячні годинники, екліметр та ін.) доцільно виготовляти не стаціонарними, а переносними. Знімання приладів на період, коли досліди і спостереження не проводяться або погодні умови є несприятливими, дозволяє довше утримувати обладнання в належному стані.

Неабияке значення з огляду на ефективність проведення навчально-дослідницької роботи має зовнішній вигляд географічного майданчика. Пофарбовані прилади(бажано у контрастні кольори – білий і чорний), акуратні таблички з чіткими написами назв приладів, вимощені доріжки – все це не тільки сприятиме кращій організації роботи на майданчику, але й виховуватиме в учнів естетичні смаки.

У шкільному віці у кожного учня спостерігається період захоплення географією. І завдання творчого вчителя полягає в тому, щоб цей період тривав якомога довше. Цьому, безумовно, сприятимуть уроки  під  відкритим  небом, проведені на географічному майданчику. 

https://ru.padlet.com/aminaaliamova2001/shsqoj02hqmx

Педагогічна спадщина В. Сухомлинського в наш час має велике і неоціненне значення. Використання принципів екологічного виховання у практиці сучасної початкової школи, допомагає дітям сприймати, аналізувати, порівнювати нову інформацію та збільшує інтерес до природи, бажання спілкування із нею. Використання педагогічної спадщини В. Сухомлинського є актуальною сьогодні, оскільки допомагає інтелектуальному, духовному і фізичному розвитку дитини, допомагає формувати духовне багатство, вчить відчувати, сприймати , аналізувати, порівнювати.

В. Сухомлинський зазначав, що, вивчаючи різноманітність об’єктів природи, необхідно пов’язати з ними відповідні види сільськогосподарської праці, а знання про природу поглиблювати шляхом дослідницької роботи на навчально-дослідній земельній ділянці. «Труд є не тільки життєвою необхідністю, без якої неможливе існування, а й сферою багатогранних проявів духовного життя, духовного багатства особистості. В труді проявляється найважливіший засіб самовираження, самоствердження особистості» [5, с. 255].

В  межах   Всеукраїнського  фестивалю  «В  об’єктиві  натураліста»  проходять  заходи щодо раціонального використання і охорони земельних ресурсів ,  які  проводяться   в  нашому  селі:  «Ландшафти  села  Турії  як  середовище  життя  та  об’єкт  охорони», «Використання  і  охорона  земельних  ресурсів  с.Турії».

Основними видами  сучасної школи є:

v  Проведення лекцій з проблем довкілля і охорони природи серед учнів і батьків;

v  Організація екскурсій;

v  Розробка  проектів по вивіренню проблем довкілля своєї місцевості;

v  Організація і проведення конкурсів – виставок малюнків, плакатів, фотографій.

v  Організація практичної діяльності з охорони природи.

Спілкування з природою повинно проходити у різних формах: через працю, спостереження, творчість, науковий пошук, милування. Першочерговим у екологічному вихованні є створення умов, за яких дитина могла б «торкнутися» природи не тільки рукою, а й розумом, серцем і душею. «Маленька людина, в якої відкрилися очі на світ, бачить корінь, стебло, листя і міркує про те, як взаємопов’язані ці частини рослини як єдиного цілого» [2].

        Отже, формування екологічних понять учнів  школи на сьогодні є важливим і необхідним компонентом екологічного виховання школярів та умовою розуміння учнями існуючих зв’язків у природі, а також є основою для розвитку екологічної культури та свідомого ставлення до природи, раціонального використання природних ресурсів. Крім того, необхідною умовою формування екологічної культури є використання активних методів навчання, проведення системи тематичних екскурсій та організація дослідницької діяльності молодших школярів.

СПИСОК  ДЖЕРЕЛ

 1. Бех І. Д. Життя як цінність у культурно-виховній інтерпретації          В. О. Сухомлинського / І. Д. Бех // Рідна школа. – 2007. – № 1. – С. 7−8.

2. Богуш А. М. Педагогічні виміри Василя Сухомлинського в сучасному освітньому просторі : монографія / А. М. Богуш. – К. : Видавничий  Дім «Слово», 2008. – 272 с.

3. Верзацька Л. О. Уроки серед природи / Л. О. Верзацька // Початкова школа. – 1991. – № 95. – С. 11–25.

4. Кічук Н. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині            В. Сухомлинського / Н. Кічук // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. – 2002. – № 5. – С. 10–11.

5.Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /                               В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 3. – 649 с. 10.     

6.Сухомлинський В. О. Розвиток індивідуальних здібностей і нахилів учнів / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах /                           В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 5. – С. 122–139.

7. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1984.

8. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976. – Т. 2. – 668 с.